Самотній і загублений серед байдужості великого міста, Артур Флек відчайдушно шукає хоч крихту людяності й підтримки. Щодня він блукає занедбаними вулицями Ґотему, де навіть повітря здається вороже, а на обличчі — дві маски. Перша — грим клоуна, його робочий атрибут, за яким він приховує втому й порожнечу. Друга — невидима, але значно важча. Це вимушена подоба, яку Артур носить, намагаючись хоч якось уписатися у світ, що давно відкинув його.
Його життя — це низка принижень і втрат. Батька він ніколи не знав, а єдина близька людина — хвора мати, для якої він лишився “Щасливчиком”. Це ім’я — болісний жарт долі, бо за його посмішкою ховається нескінченний біль і безнадія. Щоденні знущання, насмішки й байдужість оточення поступово стирають межу між розумом і безумством.
Артур більше не може бути просто людиною у масці клоуна — суспільство саме створює в ньому того, ким він стане згодом. І коли від болю лишається лише сміх, народжується той, хто зможе змусити цілий Ґотем дивитися в очі власному безумству.
Коментарі
0