Під час Другої світової війни американський психіатр Дуглас Келлі отримує завдання оцінити психічний стан захоплених у полон керівників нацистського режиму. Занурюючись у роботу, він поступово втрачає емоційну дистанцію, намагаючись осягнути природу абсолютного зла. Особливу увагу Келлі приділяє розмовам і психологічному аналізу Германа Герінга — одного з найближчих і найвпливовіших соратників Адольфа Гітлера.
Дослідження розуму воєнного злочинця стає для лікаря нав’язливою ідеєю, що балансує між наукою та особистою одержимістю. Отримані висновки можуть допомогти історичному правосуддю, але водночас здатні поставити під загрозу об’єктивність і саму основу першого в історії міжнародного суду над воєнними злочинцями — Нюрнберзького трибуналу.
Коментарі
0